2 Які наслідки є вже зараз і чого чекати далі?

Авторитетні дослідники з усіх куточків світу кажуть, що наслідки точно будуть жахливими через те, що вже існуючі проблеми сильно радикалізуються. Ми спостерігатимемо набагато більш кардинальні пожежі та урагани, посухи та повені – це вплине на вирощування їжі, а також життя людей взагалі.

Підвищення температури на планеті сприяє таненню льодовиків Гренландії, Арктики та Антарктиди – вони віддають воду в світовий океан. Через це його рівень підвищується, а прибережні райони затоплюються. Протягом тільки XX сторіччя глобальний рівень моря зріс на 20 см і продовжує щорічно підніматися – вода вже поховала цілі острови та загрожує таким містам як Мельбурн, Нью-Йорк, Дакар, не кажучи вже про Венецію чи Амстердам. 

⁕ І вже не кажучи про глобальне зникнення видів. Наприклад, якщо загальна температура на планеті підвищиться хоча б на 1,5°C, то людство може остаточно й назавжди втратити коралові рифи з усім різноманіттям живого життя на них. Тобто страждатимуть не лише коали в Автралії. 

Все це призводить як мінімум до двох проблем. Перша – як наслідок, виникне необхідність вимушеної кліматичної міграції людей із прибережних територій країн на кшталт Бангладеш, Індії та В'єтнаму. Друга – на місці білого льоду, що відбивав сонячну енергію назад у космос, опиниться просто темний океан, що поглинатиме її – а значить ще більше тепла залишатиметься на планеті, ще швидше зростатиме температура*. Так ми отримуємо замкнену ланцюгову реакцію. Збільшення температури ще й іншим чином впливає на океан, адже він поглинає близько 30% СО2. Чим більше вуглецю в атмосфері – тим більше його й у морській воді. Це призводить до низки хімічних реакцій: вода окислюється, а концентрація іонів водню, які необхідні для росту підводних організмів, зменшується. У найбільшій небезпеці знаходяться коралові рифи, риба, устриці, молюски, морські їжаки та планктон. А це може вплинути на весь харчовий ланцюжок, аж до промислових риб чи китів.

Крім того, через підвищення температури танути починає навіть глибокий шар Землі, який тисячі років залишався замерзлим та твердим немов скеля – вічна мерзлота (пермафрост). Це веде за собою низку серйозних проблем. Коли вічна мерзлота тане, земля над нею зсувається, а це в свою чергу призводить до руйнування всього, що на ній було побудовано. Мертві рослини та тварини, які роками були поховані в замерзлій землі ніби у капсулі часу, починають відтавати. Під впливом повітря та бактерій вони розкладаються та виділяють парникові гази. Але і це – не кінець проблеми. Вчені припускають, що саме ці тварини, які тисячами років були поховані в льоду, можуть бути носіями хвороб, що, як ми думали, вже вдалося перемогти. 

Також, вочевидь, кліматичні зміни впливають і на погоду. Природні явища на кшталт ураганів, повеней, штормів, снігопадів або посух стають частішими й більш агресивними. А це може призвести до зниження якості води та доступу до неї у деяких регіонах, ускладнити вирощування сільськогосподарських культур і зруйнувати місця, де можуть жити тварини та рослини. Згадаймо, наприклад, масштабні лісові пожежі, які вирують в Австралії з вересня 2019 року. Вони траплялися й до того, наприклад, 2 млн гектарів згоріло у 2003 році. Але цього разу вигоріло понад 8 млн гектарів – найбільше за всю історію.  

Крім того, скоро людство буде страждати від браку їжі. Через кліматичні зміни продуктивність сільського господарства знизиться, а величезна концентрація вуглекислого газу вплине на якість зернових культур і скорочення доступності білка. Також значно зменшиться кількість рибних запасів, що означає дефіцит поживних мікроелементів. 

Найбільш вразливими до кліматичних змін районами є Сахара, Азія, Африка та невеликі острови – через можливість дефіциту води та їжі. Для південної та центральної Європи основною проблемою є підвищення температури, часті спеки, посухи та лісові пожежі, для північної – зимові повені, а для східної – пожежі на торф'яниках і у лісах.  

Але у найбільшій небезпеці, звісно, знаходяться країни з низьким рівнем доходу, тому що у них менше можливостей адаптуватися до змін. Це створює ще одну умову для поглиблення економічної нерівності в світі.  

4 Чому є люди, які не вірять в кліматичну кризу?

Апокаліптичні заголовки у медіа не сприяють покращенню ситуації. Людський мозок відмовляється сприймати некомфортну інформацію, витісняючи її нагальними проблемами – потрібно нагодувати дитину, знайти місце для парковки чи оплатити комуналку. 

На додачу, відчуття страху та провини роблять нас пасивними. Навіть якщо ви щиро переймаєтеся за долю австралійських коал, вашому мозку простіше не думати про це взагалі. З точки зору людської психології, на кризу таких масштабів легше реагувати перекладанням відповідальності (в усьому винні глобальні корпорації) чи відкладанням рішення на невизначений термін (адже у кліматичної кризи немає чіткого дедлайну, а у робочого проєкту сплив ще вчора).

Багато землян досі сприймають кліматичну кризу як далеку проблему: далеку в часі – її вплив не буде відчутним впродовж кількох поколінь, та далеку в просторі – вона стосується лише полярних ведмедів чи країн, що розвиваються. Нам хочеться вірити у хепі-енд, а не негативні сценарії.

Заперечники кліматичної кризи навіть наводитимуть аргументи, щоб закрити очі на проблему. Втім, ні – сонце не винне (воно навпаки холоднішає), тваринам і рослинам не вдастся адаптуватися (зміни клімату надто швидкі), а Гренландія не народжена бути зеленою (льодовиковий щит навколо острову існує щонайменше 400 тис. років). Скільки Трамп би не повторював, що надворі холодно, локальна погода ніяк не пов’язана з довготривалим трендом на зростання глобальної температури. Зі скептиками можна погодитися лише в одному: зміна клімату – це не те, що загрожує планеті. Бо це те, що загрожує нам, людям!

При цьому з кліматичними порушеннями ми стикалися й раніше. Згадайте лишень діру в озоновому шарі – у 70-80-х роках людям вдалося акумулювати сили та практично подолати проблему. Варто зазначити, що тоді й ситуація була зрозумілішою: озоновий шар – це щось на кшталт куполу навколо Землі, що захищає нас від ультрафіолетового випромінювання. Хлорфторвуглеводні, що містяться у аерозолях, десятками років знищували атмосферний озон, але коли вчені вказали на це, люди зробили вибір на користь планети та здоров’я шкіри, а не лаку для волосся. Зараз науковці прогнозують, що озонова діра затягнеться до 2050 року.

На кліматичну кризу нам не вдається відреагувати так швидко, тому що визначення занадто розмите й візуалізувати проблему (як дірку в куполі) не вийде, головна причина глобального нагрівання – парникові гази – непомітні й підступні, а джерела їх набагато складніші. Якщо забарвити CO2 у чорне, ми б уже давно подолали глобальне потепління, якби щось змогли побачити, адже він є продуктом чи не кожного аспекту нашої життєдіяльності. 

Потрібно змінювати й те, як ми говоримо про кліматичну кризу та як ми до неї ставимося. Наприклад, видання The Guardian вже змінило свій гід з редакційного стилю, де замість «глобального потепління» тепер будуть писати «глобальне нагрівання», а замість «зміни клімату» – «кліматична криза». Справа в тому, що традиційні поняття звучать надто пасивно. До речі, з цього моменту у тексті ми теж будемо використовувати виключно такі формулювання.

Швидкого рішення проблеми не існує, але, якщо ми справді не хочемо допустити апокаліпсису, потрібно, щонайбільше, змінювати компанії, бізнес-моделі, товари та сервіси, щонайменше, почати з найлегшого – з себе.

6 Що можете зробити ви?

Щодня наш вибір впливає на клімат. Місцеві виробники чи китайський мас-маркет, одноразовий пакет чи багаторазова торба, поїздка авто чи прогулянка пішки. Цей вибір належить лише нам, і нам його робити.

Крок 1. Економте енергію та ресурси. На сьогодні саме спалювання горючого палива для виробництва електричної енергії відповідальне за найбільшу кількість викидів вуглекислого газу. Встановіть термоізоляцію, вимикайте з мережі прилади, якими ви не користуєтеся, гасіть за собою світло в кімнаті, купуйте більш енергоефективні електричні прибори. Зрештою, хоча б замініть старі лампочки на енергозберігаючі. Те саме стосується води – ну почніть нарешті закривати кран, коли чистите зуби, та припиніть плескатися в душі годинами. Приємна вигода – так ви будете економити і ресурси планети, і свої власні гроші! 

Крок 2. Відмовтеся від зайвих поїздок на транспорті. Оцінивши ефективність різних дій для збереження екології, одне з досліджень 2017 року назвало відмову від поїздок на автомобілі одним із лідерів. Порівняно з іншими видами пересування (ходінням пішки, їздою на велосипеді чи користуванням громадським транспортом), машини найбільші забруднювачі. Ви допоможете покращити повітря, навіть якщо станете користуватися автівкою менше. А якщо перестанете використовувати її взагалі, зменшите викиди на 2,5 тонн CO2, а це одна четверта середнього показника викидів за рік на людину (9,2 тонни) в розвинених країнах. Якщо у вас немає іншого вибору, окрім використання автомобіля, вибирайте електромобілі. Якщо багато подорожуєте літаком, намагайтеся краще планувати маршрут та робити менше перельотів. Так вчиняють навіть тревел-блогери!

Крок 3. Купуйте менше. Вам правда не потрібна така кількість речей, товарів та мотлоху взагалі. Сам феномен гіперспоживання якраз і будується на тому, що завдяки збільшенню потужностей виробництва купа товарів стала аж надто доступною аж надто великій кількості людей одночасно. Пам’ятаєте фразу «краще менше, але краще»? Та от, люди правду кажуть, все так і є.

Крок 4. Вживайте менше м’яса та плануйте свій раціон. Як ми вже казали, одразу після викопного палива харчова промисловість – і зокрема м'ясо-молочна галузь – є одним із найбільших факторів, що сприяють глобальному нагріванню. Якби велика рогата худоба була однією нацією, вона була б третьою за продукуванням парникових газів після Китаю та США. Не обов’язково відразу ставати вегетаріанцем чи веганом, достатньо перетворити м’ясо на частування, перейти на флекситаріанську дієту та скоротити споживання тварин у їжу хоча б навпіл. А якщо ви плануватимеме свій раціон та купуватиме лише ті продукти, які точно з’їсте, то вам вдасться зменшити харчові відходи, які інакше просто розкладатимуться на смітнику, викидаючи той самий CO2 в атмосферу. 

Крок 5. Не користуйтеся одноразовими товарами. Це стосується не лише пластика, а й паперових соломинок, косметичних виробів (ватні палички та диски, наприклад) та швидкої моди. Проблема одноразових товарів у тому, що для їхнього виробництва використовується купа ресурсів: земля, вода, енергія, але все це йде в нікуди, адже після кількох хвилин використання, вони просто викидаються на смітник та розкладаються там роками. Повірте, як користувач ви можете не слабо вплинути на виробництво, навіть просто не купуючи пакети.

Крок 6. Купуйте локальне. Пам’ятаєте перший крок? Так ось, товари потрібно також якось доставляти, а роблять це транспортом, який є одним з найбільших забрудників повітря. Не потрібно їх підтримувати. Якщо товар виробили в Україні, то на шляху до вас він подолав менше кілометрів, а отже, вірогідно, згенерував менше викидів вуглецю.

Крок 7. Утилізуйте відходи. Переробляйте. Використовуйте повторно. Кожного дня ми продукуємо купу сміття, яке потім йде на звалище. Лежачи там величезною горою та під дією сонячної радіації, пластикові відходи виділяють метан та етилен і не розкладаються сотні років. Таким чином ми своїми руками та свідомо пришвидшуємо процес глобального нагрівання. А можемо їми ж віднести сміття на переробку або самотужки зробити з нього щось корисне. До того ж, утилізація відходів призводить до скорочення енергоспоживання.

Крок 8. Поширюйте ці знання. Знання про кліматичну кризу потрібно поширювати. Діліться цим текстом, джерелами від науковців та ставайте прикладом для інших.

Головна мета – скоротити використання викопного палива. Вона зрозуміла. Кроки її досягнення відомі, а щоб робити їх було легше пам’ятайте про таке.

По-перше, ставтеся до змін позитивно. Ви насправді нічого не втрачаєте, ви рятуєте планету, покращуєте своє власне здоров’я та отримуєте нові можливості.

По-друге, вводьте нові звички до рутини поступово, нехай цей процес буде приємним. Оберіть одну, але гарну еко-сумку та одну еко-чашку, погожими ранками ходіть на місцевий ярмарок, щоб придбати свіжі фрукти від локальних фермерів і будуйте приємні пішохідні маршрути замість того, щоб годину стояти в заторі.

По-третє, ваші дії справді мають значення. Ви справжній мікроінфлюенсер, адже щодня власним прикладом показуєте друзям, родичам і знайомим моделі поведінки, які ті переймають. Серед виробників обирайте тих, хто визнає проблему та визначає боротьбу з нею одним із основних напрямів роботи. За компанії ми голосуємо грошима, тому обирайте мудро, кого підтримувати. А оскільки ви платите податки, то маєте повне право вимагати від держави тієї політики у напрямку екології, яка буде вигідна та корисна для здоров’я вас та ваших дітей.

За всю історію існування наша планета оговтувалася й не від таких катастроф, але людство ці зміни навряд чи переживе. Навіщо вбивати те, що можна зберегти? Тому ми разом із тисячами науковців світу пропонуємо схаменутися та почати діяти вже зараз: шукати альтернативи, дотримуватися правил розумного споживання та ставитися свідомо до всього, що ми робимо. Заради планети, але головне – заради себе.